Камради, хто читає мене на ХБ, відразу пропускайте сій псот, ібо тут для вас не буде нічого нового. Запилити його я вирішив, ібо в певний момент йа зауважив, що підзабив на цей жужу-профайл і вирішив виправити таке упущення. Отож, ми з моїм французьким другом, хоч і запізніло, презентуємо річний топів топ за підсумками музичного року.
Глаголить
butrеz
Музыкальный год, как происшествие – заслуживает отдельного материала. Всё таки, конец декады, смена трендов, новые лица, хорошая и не совсем музыка. Мы с Арчи попытались осветить этот год максимально объемно; что сейчас, что ежемесячным выпусками. А пока – альбомы, EP, песни уже прошедшего года.
Лучшие альбомы-2010
10. Broken Bells – The High Road
Два уважаемых человека, Дэнжер Маус (Gnarls Barkley) и Джейм Мерсер (The Shins), записали отличный альбом. Яркий пример того, как должна работать супергруппа – собрались и выпустили немного действительно хорошей музыки.
В то время, как первая половина релиза может быть сопоставима с музыкой Gnarls Barkley или даже Gorillaz, то к завершению все переходит в неброский инди-рок похожий на The Shins. В конце концов, получается тихий спейс-рок.
Дуэт неоднократно заявлял, что у них далеко идущие планы и в скором времени они собираются записывать второй альбом. Правда, не совсем понятно когда – Gnarls Barkley не выпускали ничего уже три года, а последний релиз The Shins вышел и того раньше - четыре года назад.
9. The Drums– The Drums
Оставить The Drums без внимания в этом году, было бы алогично. В Бруклине сейчас происходит смена поколения; появляются новые музыканты. И на смену героям нулевых – Interpol и The Strokes пришли (да и приходят) MGMT и The Drums.
Беззаботный пост-панк сыгранный хипстерами в ритме мерси-бита – звучит необычно актуально и задорно. Сильный и яркий альбом, который хорошо запоминается, а главное - можно слушать всегда и везде.
Warpaint– TheFool
Абсолютный неочевидный арт-рок, что втройне удивительно, играют девушки, которых продюссирует Джон Фрусчанте – это экстерьер группы Warpaint.
Главная песня альбома Undertrow, это если бы кто-то решился сделать увесистый кавер на Something in The Way. В прошлом году анти-трендом были The XX, но там-то было две девушки, а тут – целых четыре.
8. Crystal Castles– Crystal Castles
Продолжая линию дебютного альбома, CrystalCastles, немного убавили шума и добавили поп-мотивов. Идея с записью песен в разных местах, от церкви в Ирландии до самостоятельно построенной хижины в Отарио, оказалась эффективная, судя по результатам.
Дроун-поп под 8-битные вставки вперемешку с электроникой для танцполов выглядит очень своевременно. CrystalCastles успешно перешагнули черту второго альбома и к тому же это, пожалуй, уникальный альбом – его ликнули настолько быстро, что группа не успела обнародовать даже дату релиза.
7. Alina Orlova – Mutabor
Алина Орлова почему-то всегда от меня ускользала. Раз или может быть два, я слышал «Дикую собаку динго», но дальше не уходил. Когда в мае стало известно, что второй альбом выходит летом, мне, почему-то, очень стало интересно куда это все разовьется.
Алина насытила звучание, стала петь более искренне (песни на литовском совершенно волшебные), но в последствии в Мутаборе есть всего понемногу: тут и девичий фолк, и фолк-поп, и эмбиент. Красивый и самобытный альбом уже вполне состоявшейся певицы.
6. B.R.M.С – Beat The Devil’s Tattoo
Гитарный рок с отягощениями – B.R.M.C гнут свою линию и, пока, у них это хорошо получается. Хорошие мелодии, романтика путешествий с неким мистическим оттенком - ничего не изменилось, окромя барабанщицы.
Grindreman– Grinderman 2
Второй альбом Grinderman, самой новой группы Ника Кейва, возник как-то совсем внезапно. Полумифический Кейв выдавливает все новые и новые гитарные рифы, которые звучат так же талантливо, как и десять лет назад, будь-то эйсид-рок, нео-психоделия или песенка о человеке-волке.
5. Motorama– Alps
Единственный новый интересный пост-панк, абсурд, скорее похож на скандинавский колд-вейв, чем на JoyDivision. Насыщенные аранжировки, характерный вокал и звонкие интонации – у Motorama это получается великолепно и очень-очень точно.
4. MGMT– Congratulation
Если два года назад психопоп стремительно набирал обороты, то уже к середине прошлого года, хайп на него также стремительно улетучился. И если бы у каждой группы, штурмовавшей хит-парады своим дебютником, второй альбом получался настолько состоятельным и разнообразным – то сейчас с поп-музыкой было бы все намного лучше.
Поздний Сид Баретт, инди-музыка 80х (здесь конкретно стоит выделить «Born Sandy Devotional»The Triffids и «Oh My Gawd» The Flaming Lips), немного Артура Брауна – отголоски всего этого можно найти на Congratulations в той или иной степени, одно кажется понятным – теперь MGMT круче.
3. Deerhunter– Halcyon Digest
После первой пластинки Atlas Sound, сольного проекта Бредфорда Кокса, уже становилось более-менее ясно к чему всё идет. Новый альбом развеял все сомнения – шугейзу и ло-фаю - да, нойз-року – временное нет. Получился в меру шумный, понятный и по-настоящему зрелый альбом, который полон отличными песнями.
2. Gorillaz– Plastic Beach
По легенде, Мердок проиграл все деньги и решил выпустить поп-альбом, который бы принес ему много денег и всё было бы у него хорошо. Не сказать, что у него это не получилось, но альбом получился неочевидно популярным. Десять песен, начиная Rhinestone Eyes и заканчивая To Binge, это самая яркая музыкальная кульминация, наверное, за последних лет пять так точно. Разнообразие коллабораций, начиная Бобби Уомаком, который не бывал в студии уже около десяти лет, и заканчивая шведской инди-группой Little Dragon (Empire Ants, по-моему, вообще самая сильная песня на альбоме), выглядит абсолютно оправданным.
1. Arcade Fire– The Suburbs
Два первых альбома Arcade Fire были относительно похожи - полнометражный рок навзрыд в итоге проигрывал монументальности планов и все их шансы на истинную замену (фактическую, а не жанровую) Radiohead – пропадали как-то само собой.
Шестнадцать трэков о том куда уходит детство или даже юность; разнообразные зарисовки, среди которых часть песен записаны насыщенно, а другая часть записана «на одном дыхании». Arcade Fireповзрослели, стали меньше петь о смерти, звучат еще более грандиозно – и это прекрасно.
Еще хотелось бы вспомнить о The Radio Dept., Black Mountain, Foals, Shout Out Louds, Efterklang, Beach House, Dead Confederate, Carl Barat, The Black Angels, Gayngs, Future Islands, Interpol, Caribou, Funeral Party, Detachements, The Dead Weather и These New Puritans– действительно хорошие работы, которые банально не уместились сюда.
EP 2010
The Tallest Men on Earth - Sometimes the Blues Is Just a Passing Bird
Несколько песен от знатного шведского фолк-исполнителя, записанные во время тура – ничего нового, тот же воздушный фолк, немного мрачноватый, но всё равно красивый. Название, мне кажется, полностью объясняет этот релиз.
Girls- Broken Dreams Club
Звучание, по сравнению с альбомом, здорово изменилось. Тут есть и латинские мотивы, и фуззовые гитары и даже духовые. Новый EPпродолжает альбом лишь в одном плане – атмосферы; это тоска по лету, океану и, конечно, девушкам.
Chapel Club - Wintering
Это у нас новый инди-рок; музыка на инди-рок не совсем похожая, скорее смесь спейс-рока и дрим-попа. В любом случае, альбом выходит в конце января, вот тогда и посмотрим.
Dirty Projectors & Bjork - Mount Wittenberg Orca
Релиз выпущенный во время ЧМ, как будто некая капсула времени – тут есть вувузелы. Очень любопытный состав участников, к тому же это такая экспериментальная музыка из разряда «яке їхало, таке і здибало».
oOoOO– oOoOO EP
Один из самых видных релизов в витч-хаусе, чуть ли не в самом модном музыкальном тренде, от человеке из Сан-Франциско. Суда по дебютной записи, Крис предпочитает дарк-вейв и синти-поп драгу и кранку Salem, что, собственно, скорее хорошо.
Zola Jesus – Valusia EP
Внучка эмигрантов из Одессы, Ника Роза Данилова, более известна, как Zola Jesus выпустила за два года целых пять релизов – два полноценных альбома, еще два EP (среди которых, у одного характерное название Tsar Bomba) и сборник песен, для выпуска в Европе. Самый последний релиз Ники, Valusia, уже намного ближе к поп-музыке; тут и меньше шума, и песни более ясные и убедительные.
The Radio Dept - Never Follow Suit
Каким-то непонятным образом я не написал о альбоме весной, сейчас нужно вспомнить о EP. Обычно, скорые релизы после основного альбома бывают двух видов – это либо собрание песен писавшихся в одно время с альбомом, либо новый материал. The Radio Dept, прекрасная шведская шугейз группа, пошла по второму пути и сделала похожий на себя EP– эфирный шугейз без лишних слов и звуков.
Разочарование года
Hurts
Учитывая популярность бойз-бендов в девяностых (Take That, Boyzone, East17) было бы довольно странно, если бы мы не увидели последователей этих нетленных исполнителей.
Два человека, одетые как нацисты, делают основным своим инструментом – синтезатор и это себя не оправдывает. Альбом ужасен, чуть более, чем полностью. Нетленные аранжировки, унылый вокал, странные поп-песни – электро-поп никогда не звучал так мерзко.
Я полагаю, есть два варианта развития группы – они осознают ошибки первого альбома, послушают Kraftwerk, Cabaret Voltaire или даже New Order и станут выпускать более осмысленную музыку. Либо же продолжат сочинять безосновательную музыку, постепенно превращаясь в несостоявшийся поп-проект.
Топ-10 песен 2010 (натисни - почуєш)
LCD Soundsystem – Home
Foals – Spanish Sahara
MGMT – Congratulations
Black Rebel Motorcycle Club – Beat The Devil's Tattoo
Stornoway – Zorbing
Two Door Cinema Club – Something Good Сan Work
Dead Confederate – Sugar
Arcade Fire - Ready to Start
Beach House – Norway
Motorama - Alps
Глаголить
archie
На усіх форумах та у кошерних камунах я тільки й чую: "рік поганий", "музика гниє", "криза жанрів", "ханакапецьнамвсімпимпець".
Насправді ж 2010 рік вийшов не суперським (були ліпші, причому зовсім недавно), але й аж ніяк не поганим: є дешо, що особисто я збережу в своїх плейлистах і буду слухати ще довго, згадуючи рік 010. Саме ці, не побоюся високопарності, зливки минулого музичного року я пропоную далі.
Найкращі альбоми-2010

1. The Black Angels - Phosphene Dream
Машину часу винайшли ці американці: у той час, як їхні сучасники заганяються шугейзовими хмарами та вітч-хаузівськими сутінками, гурт Чорних Янголів зіграв психоделичний рок, якому місце прямо у 60-х. Яка тонка деталь: назва бенду запозичена із пісні культових The Velvet Underground, і в мороку їхніх мелодій неначе постають молоді Ніко та Лу Рід.
2. Alina Orlova – Mutabor
Литовську співачку весь час норовлять порівняти із кимось: обмальовує обличчя? значить, кокорозі. співає із меланхолією в голосі? так земфіра ж нова! формат дівчина плюс рояль? регіна спектор наших широт, нора джонс, яель наїм... Штампів рівно стільки, наскільки широкі муз.пізнання рецензента. Насправді ж це той рідкісний випадок, коли безпосередніх впливів не так багато, і ми маємо справу з оригінальністю: мінімум інструментів та музичний аскетизм, характерні для її дебютного альбому, потихеньку змінюються на нові інструменти, цікаві аранжування. Росте вона, розумієте? І ті, хто нині каже про "не та вже олінаорлова, не та", поводяться, як пуритани, котрі звинувачували Боба Ділана в тому, що він почав співати не лише під гітару та губну гармошку.
3. Black Rebel Motorcycle Club - Beat The Devil's Tattoo
БРМК - не з тих груп, котрі намагаються взяти своє яскравістю папуги. Їхні записи створені, щоб ними смакувати, так, як алкоголік смакує останньою пляшкою перед необхідністю вийти в магазин. Широта звуку, абсолютно американський дух, темний імідж та не менш темне звучання - так, назва альбому відповідає його вмісту.
3. Vampire Weekend - Contra
А ви знаєте, милий альбом! Шикарний голос вокаліста, екзотичне звучання із срібними гітарами та "ямайськими" ритмами, приємні легенькі пісеньки... Жаль тільки, що головна ІМХО їхня цьогорічна пісня дісталася не альбому, а збірнику саундтреків до пріснопам'ятної вампірської саги. Але я вніс її у топ пісень, да.
4. Dead Confederate – Sugar
А тут маємо іще одного гостя із психоделічних 60-х. Задирикуваті пісні початку альбому увінчує абсолютний шедевр цього року - Sugar, - медитативна річ, за яку можна було б пробачити навіть посередній альбом. А тут і пробачати нічого - слухається на ура, без пауз та пропусків.
5. Kings Of Leon - Come Around Sundown
Який же ґвалт здійняла ця платівка! Критикували усе й за все, значили тегом "поп", звинувачували в зраді традицій™. А на ділі - диск цілком придатний для вживання. ІМХО, поступається попереднику за кількістю хітів, але точно не програє за звуком. Головне ж - це перевірено часом. Radioactive для мене одна з головних пісень року, та й інші пісні, надто - початок, слухаються гарно.
6. Shearwater – The Golden Archipelago
Одразу прошу - якщо ви чекаєте драйву або ураганних рифів, не качайте! Тут будуть красиві, повільні пісні із тривожним переливом піаніни та голосом справдешнього Буревісника (а саме така назва у бенду).
7. Salem - King Night
Коли хвиля хайпу наздоганяє тебе ще перед прослуховуванням, ти обов'язково достроково складеш свою думку про музику і навіть напрям - або будеш чекати й обожнювати, або поставишся із упередженням. Так вийшло й зі мною. Я не наздоганяв сенсу вітч-хаусу, аж поки не поставив альбом у фон і не пропрацював під ці звуки деньок. Хвиля справжнього звуку накрила мене, і тепер я можу сміливо сказати: це - моє. Від першої пісні й до останньої.
8. The Sunshine Underground – Nobody's Coming To Save You
Навряд чи були у мене на початку року більш улюблені альбоми. Не просто безсенсова гітарщина, не просто порожнеча, котра зяє із нинішнього інді, але продумана до дрібниць музика, котру не оминеш, коли почуєш випадково на вулиці або у когось на компі.
9. Interpol – Interpol
Великі сподівання цього року погубили чимало, в принципі, хороших альбомів: ми чекаємо чогось надзвичайного, тому нерідко не помічаємо хорошого. Так і з Інтерполом. Знову ж таки, як і з КОЛ, я не скажу, що альбом відкрив щось нове або став вершиною гурту. Але й та хвиля несприйняття незаслужена. 3-4 пісні з релізу я вношу до плейлиста на рівні з ПДА чи Гайнріхом Майновером. Для мене цей альбом не пішов у пустоту.
10. 19:84 - Время уходит
Нині рідко буває, щоб сучасні групи приділяли увагу сенсу своїх пісень. Навіть дійсно великі наші земляки нерідко несуть у мікрофон відверті нісенітниці, сподіваючись, що на фоні іншого проканає, і ніхто й не помітить. Тут - не те. Група Зоркого видала шикарний альбом. Продуманий, ідейний. Він підійде для покоління 2,0, він відображає наші страхи, мрії та сподівання. Да.
Десятки нам мало, еге ж?
+++11. Brandon Flowers – Flamingo Гірше, ніж сподівався. 30% Кіллерс, але й це гут. 12. Broken Bells – Broken Bells Шикарна річ, котру я просто переслухав. Хай роуд - одна з головних пісень року. 13. Kate Nash – My Best Friend Is You Також переслухав, напевно. Катюша класно еволюціонувала: із попсовички виросла Шина Панкрокер:14. Ikons – Ikons Тьмяні електронники дадуть вам драйву. 15. Kele – The Boxer Сольник - не провальний. Не вірте їм. 16. Hot Chip – One Life Stand Чоткі ботани, всьо гут. 17. Yeasayer – Odd Blood Їхні муз.двійники. 18. Gorillaz – Plastic Beach Фак. 19. M.I.A. – ///Y/ Дика. 20. Rufus Wainwright - All Days Are Nights: Songs For Lulu Шедевр. 21. MGMT – Congratulation Недопрацювали, ледащики.
Розчарування року.
Ви знаєте, є у нас традиція постити найгірші роботи року. Я не став. Все-таки навіть у Клаксонів, кої мені непонра, є пару терпимих речей, тож сподіваюся, що ще в'їду. А розчарування - унилість і фоновість, у яку з'їхала кошерна музика. Налаштування інструментів перед мікрофоном - це не музика, дьюц
Топ-10 пісень (суто за моїм ласт.фм) (натисни - почуєш)
Vampire Weekend – Jonathan Low
The Duke Spirit – Everybody's Under Your Spell
Kings of Leon – Radioactive
19:84 – Кончится день
The Black Angels – Bad Vibrations
Dead Confederate – Sugar
Alina Orlova – Silkas
Black Rebel Motorcycle Club – Beat The Devil's Tattoo
HEALTH – USA BOYS
Placebo – Trigger Happy Hands
Broken Bells - High Road
[/cut]
Такий був рік, друзі. Ми сказали все, що хотіли. Звісно, реквестуються ваші відкриття, закриття і просто хороша музика.
2011-01-31 08:37 pm (UTC)
2011-02-03 10:20 am (UTC)
Кста: http://valse-boston.livejournal.com/478